У листопаді минулого року в індонезійській столиці Джакарта відбувся ХІІІ Чемпіонат світу з ушу. У цих змаганнях взяли участь 920 спортсменів. За збірну України у ваговій категорії 85 кілограмів успішно виступив переяславець, аспірант Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, 24-річний Дмитро Баток. Він — єдиний з української збірної здобув срібло Чемпіонату та ліцензію на участь у Всесвітніх іграх із неолімпійських видів спорту. Після повернення зі змагань Дмитро охоче поділився своїми враженнями від поїздки.

— Коли ти почав займатись східними єдиноборствами?

— Коли мені було 10 років, тато дізнався, що набирається група дітей у клуб східних єдиноборств «Альянс». Він і привів мене до Олександра Орлова займатися джиу-джитсу.

— Це доволі контактний вид спорту. Після перших боїв не виникало бажання покинути займатись?

— Перший свій бій я і зараз дуже гарно пам’ятаю: боліло все тіло і не хотілось не те, що боїв, а навіть тренувань. Але, відпочивши, знову, ще з більшим завзяттям почав займатись у Олександра Орлова. Він же запропонував мені зайнятися ушу. У 18 років виконав норматив майстра спорту, в 20 — норматив майстра спорту міжнародного класу. За роки тренувань побував у багатьох містах і країнах, приймаючи участь у семінарах та змаганнях. У 22 роки отримав звання Заслуженого майстра спорту України.

Нині я є тренером київського клубу єдиноборств “Отамани”. Тут навчаю дітей таким видам спорту як джиу-джитсу, мікс-файт, ушу (саньда), бойове самбо та самообороні. На тренуваннях мої вихованці отримують знання, вміння і впевненість у собі.

— Чи є успіхи у твоїх вихованців?

— На останньому Кубку України з ушу представники клубу “Отамани” виступили доволі непогано. Думаю, що у моїх вихованців є всі шанси у майбутньому увійти до складу збірної України.

— Ти втретє поспіль завойовуєш срібло на Чемпіонаті світу. Розкажи про останній Чемпіонат і що завадило стати чемпіоном?

— Більшість бійців, які приїздять на Чемпіонат світу, окрім тренувань та підготовки до рукопашних боїв, більш нічим не займаються. Мені ж, окрім власної спортивної підготовки, потрібно працювати, аби заробляти гроші на життя. А перед змаганнями мушу ще й знаходити спонсорів на ці поїздки. Думаю, наявність достатнього фінансування з боку відповідних структур набагато б полегшила ці труднощі і спортсменам залишилось би думати лише про спортивну підготовку та перемоги.

У Джакарті я провів три бої. У першому мені протистояв спортсмен із Туркменістану. Я переміг його із доволі комфортною перевагою. У півфіналі моїм опонентом став боєць із Франції. У цьому поєдинку я святкував перемогу за очками. У фіналі зустрівся з іранцем. На попередніх чемпіонатах я двічі програвав іранцю Хамідрезі Чойліпуру. Цього разу він виступав у вищій ваговій категорії, а його місце зайняв інший боєць із Ірану. Поєдинок був рівний, але судді віддали перевагу супернику. Хотілося б відзначити, що сильною стороною спортсменів з Ірану є суттєва допомога з боку влади.

— Дмитре, за два роки ти двічі побував у Джакарті. Позаминулого року їздив на Кубок світу, минулого року — на світову першість. Що за цей час змінилось у столиці Індонезії?

— Індонезія — це країна, яка розвивається. Ведеться інтенсивне будівництво. Де минулого року майже нічого не було — “повиростали” будинки. Але Джакарта так і залишилась доволі брудним містом. Купи сміття на вулицях аж ніяк не прикрашають столицю такої великої і красивої природою країни.

— Що ж повинно бути визначальним в ушу, крім підготовки, професіоналізму і спортивної форми —  жорсткість, спортивна злість або надзвичайно сильна воля до перемоги?

— Усі ці якості повинні бути обов’язково, інакше нічого не досягнеш. Але головне — це мотивація. Головне — бачити ціль, бачити шлях до неї і йти вперед, не зважаючи на жодні перешкоди!

— Які поради ти міг би дати початківцям — спортсменам, які хочуть пройти твій шлях до учасника Чемпіонату світу з ушу?

— Як досягти успіху? Це питання постійно ставили Аристотелю його учні. Нарешті він відповів їм: “Доганяти тих, хто попереду, і не чекати тих, хто позаду. Ідіть до своєї мети, не дивлячись ні на що”. А взагалі, перемоги легко не даються навіть на Чемпіонаті України, а на Чемпіонаті світу тим більше. Туди всі їдуть перемагати, інакше і їхати немає смислу.

— Дмитре, якщо не секрет, чи є у тебе крім ушу ще якесь хобі?

— Люблю почитати філософську і психологічну літературу, а також усе, що розвиває особистість. Дуже подобається творчість реп-гурту “ГРОТ”, стежу за успіхами російського спортсмена, борця дзюдо Федора Ємельяненка, бразильського спортсмена, спеціаліста зі змішаних бойових мистецтв Андерсона Сілви і, звісно ж, уболіваю за футбольний клуб “Динамо” (Київ).

На завершення бесіди хотілося б ще раз привітати Дмитра Батка зі “сріблом” на Чемпіонаті світу з ушу. Щиро сподіваємося, що це далеко не остання його перемога, а, отже, ми зможемо ще не раз із ним поспілкуватися. Тож бажаємо Дмитру подальших успіхів на міжнародній спортивній арені!