КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Первинна профспілкова організація Переяслав-Хмельницького
державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди
Меню сайту

Корисні посилання
  • Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України
  • ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
  • Федерація Профспілок України
  • Державний вищий навчальний заклад "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"
  • Асоціація Правозахисних Організаторів Студентів України

  • Форма входу


    Календар
    «  Січень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
        123
    45678910
    11121314151617
    18192021222324
    25262728293031

    Пошук

    Архів записів

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Вітаю Вас, Гість · RSS 23.04.2024, 09:09

    Головна » 2016 » Січень » 15 » ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…
    16:00
    ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ…

    .

    14 січня пішов із життя доктор історичних наук, професор кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Ярослав Потапенко. Він був надзвичайно душевною людиною, користувався повагою й любов’ю колег та студентів. Усі, хто знав, Ярослава Олександровича, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і оптимізм. У ці скорботні дні висловлюємо щире, глибоке співчуття рідним і близьким покійного.

    Світла пам’ять про Ярослава Потапенка назавжди збережеться в наших серцях.Він назавжди залишиться для нас взірцем справжнього українця, патріота, відданого безкомпромісній боротьбі за людську гідність, свободу думки, слова і віри, за суверенну, єдину, неподільну Україну.

    Редакційно-видавничий відділ університету

     

    Максим Левченко, студент і побратим:

    Скажіть мені, що це неправда?
    Скажіть мені, що це обман?
    Мені сьогодні подзвонили…
    Як грім: Потапенка нема…

    І гостра, злобна епіграма,
    у кожне серце, мов у дім…
    Коли і як? Чому, й навіщо?
    Він ж був таким ще молодим…

    А хто тепер всіх нас зустріне,
    і, тихо, “здраствуйте” промовить,
    і з ким згадаєм той Майдан…
    А хто слівце, мов жар, нам зронить?

    А хто поїде до АТО?
    Хто об’єднає волонтерів?
    Чому підступна, вража смерть,
    На Василя, зайшла у двері…

    В скорботі голови схилили,
    колеги, друзі і студенти
    І кожен згадує в цю мить,
    з ним, світлі, зв’язані моменти…

    Коли за сонця небокрай,
    його ми проведем на прощу,
    ніхто не знатиме з студентів,
    кому тепер писати творчу….

    P.S: Світла пам’ять Вам, Друже і Наставнику.

    Ви завжди будете в наших серцях, Ярославе Олександровичу…

     

    Переглядів: 439 | Додав: admingy | Рейтинг: 0.0/0
    Copyright MyCorp © 2024
    Безкоштовний хостинг uCoz