22 листопада в університеті відбувся круглий стіл «Голодне розп’яття Переяславщини», організований Радою музею освіти та історії закладу (керівник Світлана Чернецька). На захід було запрошено завідувача науково-методичного відділу охорони культурної спадщини НІЕЗ «Переяслав», члена Асоціації дослідників голодоморів в Україні Юрія Авраменка та безпосереднього свідка голодомору на Переяславщині Ганну Шульгу.

У вступному слові фахівець соціально-гуманітарного відділу Світлана Чернецька наголосила, що голодомор 1932-1933 років не оминув жодного куточка України і скрізь залишив сліди болю та смерті. Їх знаходимо і на Переяславщині – у пам’яті й серцях тих, хто стали свідками жахливих незабутніх подій.

Ганна Денисівна Шульга, яка цього року відзначила своє 85-річчя, детально та змістовно розповіла про той страшний час, немовби події відбувалися вчора. У голодному 1932 році їй виповнилося лише п’ять років, але вразливе дитяче серце увібрало в себе страх і біль з усією силою та повнотою. Вона пам’ятає, як люди, для того, щоб не померти голодною смертю, їли бур’ян, мерзлу картоплю, мертвих тварин, словом, усе, лише б протриматися. Дехто з голоду втрачав будь-які ознаки людяності та моралі, тому навіть на Переяславщині зустрічалися непоодинокі факти людоїдства.

До обговорення долучилися й студенти, зокрема, керівник студентського наукового товариства В’ячеслав Редзюк і студентка ІІІ курсу історичного факультету, член Ради музею освіти та історії університету Анна Карпань.

Сьогодні важко знову повертатися в ті дні, коли люди помирали, а ще страшніше – байдужіли від голоду. Але правда, яку повинні знати нащадки, дорожча за все. Вона – єдина ціна за життя та смерть мільйонів людей, які загинули, а точніше – були винищені. Цю правду повинні знати і прийняти всі, хто належить до українського народу і живе на українській землі.

На завершення круглого столу присутні вшанували пам’ять жертв голодоморів хвилиною мовчання і висловили побажання, щоб ніколи більше в українській історії не повторювалися подібні трагедії.