Директор  дитячого табору «Славутич» Анна Клименко: «Кожний день перебування у таборі насичений подіями та заходами!»

            Відтепер дитячий оздоровчий центр «Славутич» буде працювати цілий рік. Як буде організовано відпочинок дітлахів в осінній та зимовий періоди, які нововведення в організаційній роботі, чи будуть діти навчатися, які враження від відпочинку в самих дітей? Щоб відповісти на ці та інші запитання, я зустрілася із адміністрацією центру, поспілкувалася із вожатими та дітьми, які тут перебувають.

Директор дитячого оздоровчого центру «Славутич» Анна Клименко зауважила: «Одним із найголовніших завдань сьогодення є те, щоб у таборі запрацювала школа. Вереснева зміна була без навчання — виникли певні труднощі в його організації. Провела переговори із адміністрацією міста та директорами шкіл й це питання вже вирішено. Школа вже функціонує. Педагоги ліцею викладають основні предмети. В недалекому майбутньому плануємо побудувати свою школу, щоб дітвора не лише відпочивала, а й навчалася. Маю мрію розширити табір. Із 270 місць до 500. Матеріальна база дозволяє це зробити. Вкрай потрібне окреме приміщення для проживання вожатих та вихователів, потрібно розширити пляж, існують й інші задуми та проблеми. Як бачите, планів багато, будемо працювати над їх реалізацією. Кожен день перебування в центрі насичений різноманітними подіями та заходами. Тут вирує фізкультурно-спортивне життя. І це — завдяки тому, що з дітьми працюють справжні ентузіасти, люди, які їх люблять. Перша половина дня проходить в іграх, гуртках, відвіданнях басейну та ін. Друга — у навчанні. Із 20 години дискотека, концерт чи перегляд кінофільму. Цього року плануємо працювати цілий рік. Надзвичайно вдячна ректору університету Віктору Коцуру адже за його сприяння у нашому закладі працюють вожатими студенти місцевого вишу. Кілька колишніх студентів прийшли тимчасово попрацювати, але їм так сподобалась наша атмосфера та умови праці, що залишились працювати на постійних умовах».

Заступник із виховної роботи Світлана Замятіна додала: «Нинішня зміна називається «Весела сімейка». В назві немає перебільшень, бо наш колектив — одна дружна сім’я. Зараз у таборі працює 22 вожатих, які представляють студентів старших курсів від різних факультетів. Адміністрація табору задоволена їхньою роботою. Вони активні, комунікабельні, справжні професіонали педагогічної роботи. Висловлюю подяку адміністрації університету в особі Віктора Коцура, деканів факультетів, методисту виробничого відділу Любові Івановій, які докладають масу зусиль у вихованні творчої молоді. Кожна наша зміна цікава й неповторна. Якщо дитина потребує індивідуальної дієти чи має якісь протипоказання на певні продукти, то для неї готують окреме меню. Не залежно від пори року у нас працює безліч спортивних секцій. Маємо нововведення: в таборі працює чотири веб-камери, за допомогою яких батьки мають можливість бачити свою доньку чи сина. Це надзвичайно подобається батькам, адже вони можуть спостерігати, чим займається дитина протягом дня.

Надзвичайно цікавими були враження про табір та свою працю самих вожатих.

            Вожаті п’ятого загону Дарина Кузовлєва (другокурсниця факультету фізичного виховання) та Руслан Лисенко (п’ятикурсник історичного факультету) вважають, що вожатий має бути творчим, талановитим, лідером, у якого діти завжди зібрані, організовані, а в кімнатах ідеальний порядок.

Юлія Король (магістрантка факультету педагогіки та психології) та Віктор Музиченко (четвертокурсник факультету фізичного виховання) — вожаті четвертого загону. Юлія розповіла, що влітку дві зміни працювала в таборі «Ласпі» (АР Крим). Там здобула певний досвід, тому їй працюється легко. Бути вожатою дуже цікаво, подобається спостерігати за дітьми, бачити як вони дізнаються щось нове, вона для них друг, який завжди їх вислухає та допоможе. Віктордодав: «Батьки, відправляючи дитину в табір, мріють, щоб вона добре відпочила, познайомилась зі справжніми друзями, повернулась додому весела та радісна. Тому нашим завданням є розвинути кращі дитячі якості, принести в їхнє життя частку любові й турботи. Більшість батьків із недовірою дивляться на молодих вожатих, мовляв, молоді, майже діти, як їм можна довірити доньку чи сина? Хочу їм відповісти, що 24 години на добу протягом 21 дня може вибути із дітьми лише молода особа. Тільки молодість здатна без сну та відпочинку творити, діяти, виховувати, безкорисливо віддаючи всю себе дітям».

Дмитро Білецький (п’ятикурсник педагогічного факультету) — вожатий третього загону поділився своїми враженнями: «Я вже п’ять років працюю в різних таборах («Ласпі», «Пуща-Водиця», «Любич» та ін.) У «Славутичі» працюю вже на другій зміні. Буду працювати й надалі. Адже тут створено всі умови для розкриття особистості та творчої самореалізації. У мене досить ентузіазму, бадьорості, творчого запалу, щоб із дітьми гратися, брати участь у концертах та конкурсах. А вони добре відчувають як до них ставляться. З ними не можна бути нещирим, інакше не будуть слухатися. Вдячний нашим наставникам: заступнику директора Світлані Замятіній, методисту Валерії Асієвій,  старшій вожатій Юлії Ромодан, які завжди готові надати як практичну пораду, так і методичну допомогу.

Колишній випускник педагогічного факультету Павло Тірбах із 2010 року працює у таборі.  Він  розповів: «Взагалі у таборах працюю шість років, а в «Славутичі» — три. Найважче стати для дітей другом. Ти повинен бути майстром на всі руки. Припустимо, треба вийти разом із ним на сцену й заспівати — виходиш і співаєш, теж саме із танцями, сценками. За кожну дитину переймаєшся як за рідну, не можеш заснути, коли хтось хворіє, коли якісь особисті негаразди».

Старша вожата Юлія Ромодан підсумувала: «Правильно відповів Павло! Для нас, вожатих, кожна дитина, як власна. Тому й розставатися із ними дуже важко. Коли від’їздять додому, то море сліз. Плачуть як вони, так і ми. Це тому, що відчуваємо за кожного як радість, так і біль. А їх у кожному загоні до 36! Робочий день вожатого розпочинається о 7-30, а завершується глибоко за північ. Вереснева зміна була важка. Прибули діти із неблагополучних родин, інтернатів, багатодітних родин. Більшість із них не вміли ні читати, ні писати. Теперішня зміна значно легша, бо контингент дітей із звичайних сімей. Колектив вожатих уже сформований. Їх відбирали, навчали, інструктували у виробничому відділі. Хочу зауважити, що абихто у вожатих довго не протримається. Потрібно уміти дати відповідь на будь-яке запитання, не кричати на дітей, не командувати ними, грати в ігри, співати, придумувати сценарії, вишукувати нові форми роботи, пропонувати цікаві заходи та багато іншого. Мій власний досвід — одинадцять змін у таборі «Артек», але весь час доводиться удосконалюватись».

Поки спілкувалась із вожатими, мене тісним колом обступили дітлахи. Навперебій ділились своїми враженнями.

Яна Ільницька (м. Ірпінь): «Тут затишно й комфортно. Проживаємо в світлих номерах із сучасними меблями та зручностями. На ліжках ортопедичні матраци й антиалергенні подушки, красива постільна білизна. Мені сподобалось, що є психологічний центр. Він допомагає пізнати як світ, так і себе. Люблю відвідувати школу лідерів. Тут вчать позитивно мислити, працювати в команді, досягати успіху». Ростислав Самойленко (с. Нові Петрівці Вишгородського р-ну): «Нас харчують 6 разів. Завжди дають добавку. Дуже смачна випічка. Можна й самому навчитися смачно готувати. Для цього існують кулінарні майстер-класи».Маргарита Хамлюк (м. Фастів): «Є вокальна студія, де навчають працювати із мікрофоном; театральна студія, де розвивають акторське мистецтво; хореографічна та художня. Працює літературний клуб, який діє при бібліотеці». Ольга Меленна (с. Лютіж Вишгородського р-ну): «Тут є басейн, спа-процедури, профілактична гімнастика, тренажерний зал, родзинка центру — унікальна соляна печера, яка очищує організм від алергенів, лікує дихальні шляхи, укріпляє імунітет та ін.». Аня Савинець (м. Боярка): «Мені подобається купатися в басейні. Працюють секції по плаванню, аква-аеробіці, водному поло. Дуже смачно годують. Усі страви проходять контроль якості».

Непомітно день добіг до свого завершення. Втоми не відчувала, було таке відчуття, що скинула із плечей кілька років, адже я побувала в чарівному куточку, де люблять дітей, створюють усі умови для їх відпочинку та оздоровлення.