Студент ІІІ курсу Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди Мар’ян Закальницький нещодавно завоював командне “срібло” на Чемпіонаті світу зі спортивної ходьби у Римі. Його перший тренерМикола Богоносюк із Калуської дитячо-юнацької спортивної школи люб’язно погодився розповісти про успіхи спортсмена.

— Пане Миколо, розкажіть, будь ласка, як Мар’ян почав займатись у вас.

— Мар’ян прийшов у нашу дитячо-юнацьку спортивну школу з Верхнянської школи разом зі своїм двоюрідним братом Тарасом Закальницьким, коли навчався в 9 класі. Працюючи з ними, я спочатку чомусь вірив, що в Тараса є більші можливості, ніж у Мар’яна. Однак згодом зрозумів і визнав свою помилку.

Тарас у свій час закинув спорт, а Мар’ян завжди горів бажанням займатися, виступати на змаганнях та добиватися позитивних результатів. Його наполегливі тренування та завзятість вражали. Тож, коли Мар’ян навчався на третьому курсі Калуського політехнічного коледжу і вже виконав норматив кандидата у майстри спорту зі спортивної ходьби та пройшов відбір на Кубок Європи, ми з ним почали шукати спортивний заклад і нового тренера, з яким юнак міг би поліпшувати свої досягнення.

Будь-кому передавати Мар’яна не хотілося, а справжнім професіоналом я вважав тренера Київського обласного центру олімпійської підготовки Олександра Шевченка, що зараз тренує національну збірну з легкої атлетики. До того ж, у цьому закладі інтернатного типу в Білоцерківському районі Київської області створені умови для безкоштовного проживання, харчування й тренування. Мар’ян був не проти. Але коли я зустрівся Олександром Миколайовичем, то він висунув свої умови. Тренер сказав, що візьме Мар’яна до Київського обласного центру олімпійської підготовки, займатиметься з ним, даватиме юнакові необхідні знання та сприятиме у фінансуванні його поїздок на різні змагання, якщо він погодиться виступати виключно за цей заклад і Київську область, а не ділитися очками від своїх досягнень з Івано-Франківщиною.

Ми віддали перевагу не очковому заліку, а тому, щоб усіляко розвивати скорохода. Але, як бачите, таке рішення виявилось правильним. Мар’ян у ще зовсім молодому віці пройшов відбір на командний Чемпіонат світу зі спортивної ходьби на дистанції 50 км і, будучи дебютантом цих змагань серед дорослих спортсменів, виборов срібну медаль.

До розмови долучається й сам Мар’ян Закальницький.

— Мар’яне, норматив кандидата у майстри спорту України ти виконав, коли навчався і займався спортивною ходьбою в Калуші. А на яких змаганнях і де здобув звання майстра спорту і майстра спорту міжнародного класу?

— Так склалося, що ці два досягнення пов’язані з Івано-Франківськом.  Тут у жовтні 2014 року, коли я з вікової групи юніорів перейшов до молоді та дебютував на Чемпіонаті України серед дорослих і молоді, здобув звання майстра спорту, подолавши цю дистанцію за 4 год. 07 хв. 08 сек. при нормативі для майстра спорту України 4:25:00. А восени минулого року в Івано-Франківську на аналогічному Чемпіонаті України посів третє місце серед чоловіків із результатом 3:57:18, виконавши норматив майстра спорту міжнародного класу (4:00:00) та виборовши путівку до Риму на командний Чемпіонат світу зі спортивної ходьби на дистанції 50 км.

У березні цього року тут же проводився зимовий Чемпіонат України зі спортивної ходьби серед дорослих, молоді, юніорів та юнаків. Я теж брав у ньому участь. Йшов дистанцію 35 км і став чемпіоном України серед молоді, перевиконавши норматив майстра спорту майже на 10 хв.

— Ти зараз навчаєшся на ІІІ курсі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди…

— Так, і дуже задоволений навчанням! У нашому вищому навчальному закладі дуже цінують студентів-спортсменів і завжди йдуть назустріч кожному, хто викликається на навчально-тренувальні збори чи їде на змагання.

— На командному Чемпіонаті світу зі спортивної ходьби на дистанції 50 км, який був відбірковим на Олімпійські ігри 2016 року, Україну представляли п’ять спортсменів, які, до того ж, ще й боролися між собою за три олімпійські ліцензії. Серед них ти був наймолодшим?

— Наскільки мені відомо, я був наймолодшим серед усіх учасників Чемпіонату. На рівні дорослих уперше виступав на таких змаганнях. В індивідуальному заліку посів 29 місце, але серед українців фінішував четвертим і, на жаль, не здобув олімпійську ліцензію на Ігри—2016 в Ріо-де-Жанейро.

— Однак українські атлети, в тому числі й ти, довели, що в спортивній ходьбі на дистанції 50 км є одними з найсильніших у світі. У командному заліку ви стали срібними призерами, тому в загальному успіху збірної, безумовно, є і твій внесок.

— Звичайно, кожен намагався виступити якомога найкраще. Адже дистанція довга, і під час ходьби в спортсменів можуть виникати різні проблеми. У Римі багато хто так і не зміг дійти до фінішу, а 15 скороходів судді взагалі дискваліфікували.

Погода і траса там не дуже сприяли швидкій ходьбі. Долаючи дистанцію, я намагався дотримуватися виробленої з тренером тактики і його вказівок. Головна з них полягала в тому, щоб проходити кожен кілометр траси приблизно за 4 хв. 40 сек. До 35 км цього темпу дотримувався, а потім самопочуття погіршилося і доводилося переборювати і біль, і втому, щоб дійти до фінішу з непоганим результатом. Адже якщо б одного з колег по українській збірній, який йшов попереду і вже мав два технічні попередження, судді дискваліфікували, то ми могли й не стати призерами.

Одним словом, на останніх кілометрах дистанції я вже більше думав не про особистий, а командний результат. Тому дуже радий, що все у нас на Чемпіонаті світу склалося добре.

— У випадку форс-мажорної ситуації ти ще можеш поїхати на Олімпіаду—2016?

— На сьогодні в національній збірній команді України зі спортивної ходьби на дистанції 50 км я перебуваю на найвищій позиції в списку резервістів на поїздку до Ріо-де-Жанейро. А практично потрапити на Олімпіаду можу при умові, якщо хтось із трьох спортсменів, котрі здобули ліцензії, захворіє, отримає травму чи буде дискваліфікований.

— Мар’яне, які твої найближчі плани?

— Зараз я з групою спортсменів, з якими займаюся у тренера Олександра Шевченка, їду у Ворохту на двотижневі навчально-відновлювальні збори. А надалі хочемо з наставником продовжити тренування на базі Київського обласного центру олімпійської підготовки, роблячи акцент на спортивній ходьбі на 20 км, щоб на змаганнях випробувати мої потенційні можливості на цій дистанції.

Бажаємо Мар’яну Закальницькому здійснення всіх планів, міцного здоров’я, наполегливих тренувань і вдалих подальших виступів на національному та міжнародному рівнях!