24 березня відкрилася персональна виставка виробів із соломи студентки VI курсу педагогічного факультету спеціальності «Образотворче мистецтво» (декан — професор Наталія Ігнатенко) Людмили Данилюк. Науковим керівником юної майстрині є кандидат педагогічних наук, доцент Тетяна Носаченко.

Людмила Данилюкродом із Волині. Навчалася у Купичівській загальноосвітній школі № 1. Ще в 12-річному віці почала відвідувати шкільний гурток «Житечко» під керівництвом Заслуженого майстра України, вчителя вищої категорії, члена Спілки художників України Марії Кравчук. Саме вона й  прищепила маленькій Людмилі любов до плетіння із соломи і надихнула на створення власних виробів.

Неодноразово Людмила Данилюк була переможницею міжнародних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів. Так, зокрема, брала участь у Всеукраїнському фестивалі «Солом’яний бичок», обласному конкурсі «Натхнення», стала переможцем обласного і Всеукраїнського фестивалю дитячої та юнацької творчості «Звичайне диво», переможцем Міжнародного фестивалю дитячої творчості «Золотий лелека» (2009-2010 рр.), лауреатом «Всеукраїнського фестивалю Різдвяних зірок», переможцем І премії Різдвяної атрибутики 2015 року в Переяслав-Хмельницькому музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини.

         Ось як про своє захоплення розповідає сама Людмила Данилюк:

— Солома завжди була пластичним матеріалом для створення різних обрядових атрибутів і прикрас. Обрядова творчість, пов’язана із соломою, представляла матеріальну й духовну культуру землеробів, закладала основи соломоплетіння, сформувала основні ремісничі й художньо-образні прийоми цього виду народного декоративно-прикладного мистецтва.

Заготовити солому просто: потрібно нарізати кусочки пшеничного стебла від колінця, пов’язувати у пучки і тримати у сухому місці. Потім намочити соломку в теплій воді, від чого вона стає м’якою, і через 10 хвилин покласти на газету, щоб стекла вода. Розмочену соломку розрізають навпіл або тільки з одного боку, розгладжують праскою або ножиком з обох боків, розкладають між двома аркушами паперу і притискають книгою.

Можна заготовляти солому різних відтінків — від золотистої до темно-коричневої. Це залежить від того, як довго триматимемо праску на соломі: прогладити швидко — залишиться світлий колір, потримати праску довго — колір стане темнішим, а ще довше — і зовсім коричневим. Солому слід тримати в окремих папках або конвертах.

Для плетіння використовують переважно житню солому. Серед злакових рослин стебло жита має найбільшу довжину та міцність. Він складається з 4-5 міжвузлів — колін. Пшенична солома також придатна для плетіння, але вона коротша, жорсткіша і товстіша від житньої. Її використовують у тих регіонах, де не росте жито.

Для виготовлення солом’яної скульптури використовують верхню, більш тонку і довгу частину стебла житньої соломки. У тих випадках, коли роблять великі скульптурні зображення, використовують стебло повністю.

Щоб соломка добре згиналася, її замочують у воді. Плести треба щільно, окремі пучки необхідно міцно зв’язувати, оскільки при висиханні соломка осідає, плетіння слабне. Щоб надати гнучкості соломці в процесі виготовлення плетінок і деталей, її зволожують, опускаючи в лоток із водою.

Для своїх робіт майстриня використовує в основному житню солому лише природніх кольорів та відтінків. Солом’яні капелюшки, сумки, вінки, квіти, прикраси, тварини, ляльки… Майстрині під силу зробити будь-яку річ із соломи. Вона вміє дивувати своїми виробами.

Тож пориньте у дивовижний світ виробів юної майстрині та отримайте ковток повітря від побачених витворів.