У наш такий нелегкий час можна по-доброму позаздрити людям, які знаходять можливість, а головне — мають бажання творити: захоплюються тим чи іншим видом декоративно-ужиткового мистецтва. Божим даром нагороджена і ця дівчина, творча натура якої проявляється у дивовижних виробах із соломи.

Солом’яні капелюшки, сумки, вінки, квіти, прикраси, тварини, ляльки… Майстриня з Волині Людмила Данилюк, нині магістрантка Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, виготовляє безліч речей із житньої соломи.

Соломоплетінням захопилася у 12 років, ставши ученицею знаної умілиці Марії Кравчук, члена Національної спілки народних майстрів України.

– Моя вчителька веде малювання і гурток із соломоплетіння в Купичівській школі (Турійський район Волинської області). Там вона створила перший і єдиний в Україні музей соломкарства. Там експонуються переважно роботи її учнів. Музей відвідують гості з усього світу, – розповідає Людмила Данилюк. – Я перейшла у цю школу в 7 класі. Коли вперше побачила там вироби із соломи, була впевнена, що їх виготовила вчителька. Виявилося, що це роботи учнів.

Дівчина настільки вподобала плетіння із соломи, що весь рік щодня залишалася після уроків на гурток. Байдуже, що доводилося три кілометри йти додому пішки в сусіднє село Чорніїв. Така наполегливість принесла неабиякі результати. Людмила багаторазово була переможницею міжнародних та всеукраїнських конкурсів і фестивалів. Зокрема, двічі вигравала Гран-прі міжнародного фестивалю дитячої творчості “Золотий лелека”, що проводиться у Рибаківці Миколаївської області на березі моря.

У 2012 році у Володимир-Волинському історичному музеї відбулася перша персональна виставки робіт Людмили Данилюк. Тоді про юну умілицю багато писали в газетах. У 2015 році вона стала одним із 80 молодих майстрів народного мистецтва з різних областей України, які отримують президентські стипендії.

Людмила Данилюк не може точно сказати, скільки виготовила виробів і в які міста України та світу вони роз’їхалися. Розповідає, що на одному з фестивалів майстриня з Угорщини купила її ляльку для музею солом’яних виробів. Її авторські солом’яні бички прикрашають оселі народних депутатів.

– У 2009 році мені замовили двісті солом’яних бичків на подарунок народним депутатам. Це дуже об’ємна робота, крім того, треба було її дуже швидко виконати, – розповідає Людмила. – Один виріб на той час коштував 30 гривень. Хоча праця й важка, але за ці кошти придбала собі гарний фотоапарат.

Майстриня виготовляє вироби лише із житньої соломи. Заготовити матеріал їй допомагають батьки, які всіляко підтримують захоплення доньки.

– Тато засіває 5 соток жита спеціально для мене, – розповідає дівчина. – Воно жнеться під час цвіту, у травні-червні. У цей час воно ще зелене й пахуче. Збираємо його в снопи й залишаємо сушитися на полі, бо саме на сонці вибілюється солома. Якщо жати пізніше, вона буде твердішою і ламкою, з нею тоді важко працювати. На рік заготовляємо 50 снопів, зберігаємо їх на горищі. Щоб підготувати матеріал для плетіння, стебла розрізаю на відрізки між вузлами. Частини соломини сортую за довжиною і товщиною. У плетінні найчастіше використовують три верхніх частин стебла. Перед тим, як працювати із соломою, на 7-10 хвилин замочую її в окропі. Ріжу її спеціальними різачками.

У мене матеріалу дуже багато, мені ніколи не шкода його для виробів. А для іноземних майстрів це справжня цінність. Коли вони приїжджають в Україну, речей із собою звідси не везуть, бо тут накуповують багато соломи.

Людмилу Данилюк запрошують проводити майстер-класи із соломоплетіння у різні міста України. Подорожі, нові знайомства дуже захоплюють майстриню, хоча це нелегка праця, зізнається вона.

– Якось проводила майстер-клас для групи із 150 осіб у Вишгороді. Два дні працювала. Зібралися люди, які вперше почули про техніку соломоплетіння. А кожен із них повинен поїхати додому з сувеніром. Можна сказати, я виготовила 150 виробів. Це дуже важко. Пальці були порізані, я їх скотчем замотувала. Але все одно отримала величезне задоволення від зробленого, – зазначає Людмила.

Майстрині під силу зробити будь-яку річ із соломи. Вона вміє дивувати своїми виробами. Якось Людмила виготовила солом’яну ляльку майже в людський зріст. А ще в її колекції є сукня з тисячі колосків, яку вона змоделювала на свято осені, навчаючись у Володимир-Волинському педагогічному коледжі.

Людмила Данилюк ще не визначилася, ким саме хоче працювати в майбутньому, адже любить співати, фотографувати, займається комп’ютерною графікою. Майстриня мріє знайти гарну роботу, яка дозволить їй організувати персональну виставку робіт у Києві і подорожувати Україною та світом.

Дуже важливо, на думку Людмили Данилюк, щоб робота, яку ти робиш, проходила через твою душу, тільки тоді з’являться неповторні авторські твори, що збагатять нашу національну скарбницю.

Інформація редакційно-видавничого відділу університету

.