КИЇВСЬКА ОБЛАСНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФСПІЛКИ ПРАЦІВНИКІВ ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Первинна профспілкова організація Переяслав-Хмельницького
державного педагогічного університету ім. Г. Сковороди
Меню сайту

Корисні посилання
  • Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України
  • ЦК Профспілки працівників освіти і науки України
  • Федерація Профспілок України
  • Державний вищий навчальний заклад "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"
  • Асоціація Правозахисних Організаторів Студентів України

  • Форма входу


    Календар
    «  Травень 2016  »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
          1
    2345678
    9101112131415
    16171819202122
    23242526272829
    3031

    Пошук

    Архів записів

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Вітаю Вас, Гість · RSS 18.10.2017, 17:47

    Головна » 2016 » Травень » 27 » В УНІВЕРСИТЕТІ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ МОНОГРАФІЇ “ІСТОРИК І ВЛАДА” — РЕЗУЛЬТАТУ СПІЛЬНИХ ЗУСИЛЬ ІСТОРИКІВ, КОТРІ ПРОФЕСІЙНО ДОСЛІДЖУЮТЬ ІСТОР
    21:34
    В УНІВЕРСИТЕТІ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ МОНОГРАФІЇ “ІСТОРИК І ВЛАДА” — РЕЗУЛЬТАТУ СПІЛЬНИХ ЗУСИЛЬ ІСТОРИКІВ, КОТРІ ПРОФЕСІЙНО ДОСЛІДЖУЮТЬ ІСТОР

    Чесність, послідовність, відкритість до нового, —

    основне, чим повинен керуватися історик

    Історик та влада... Ця проблема воістину належить до розряду вічних. Феномен історіографії, що її справедливо називають «придворною» за відверте служіння інтересам можновладців, з’явився ще в Китаї наприкінці ІІ тис. до н. е., коли історики стали державними службовцями. Светонію й Тациту, візантійському історику Прокопію Кесарійському, нашому Несторові-Літописцю, Самійлові Величку і Григорію Граб’янці (визначним козацьким історіографам), імперським вченим Миколі Карамзіну і Сергію Соловйову, Миколі Костомарову та Михайлові Драгоманову — всім їм свідомо чи мимоволі доводилося брати до уваги політичні обставини тієї чи іншої доби, адже від цього безпосередньо залежали умови їхньої наукової творчості, ймовірність кар’єрного росту або ж, навпаки, опали, незрідка — їхня свобода або ж навіть саме життя.

    Жодним чином не можна сказати, що проблема «історія та політика» або ж «історик і влада» є аж так глибоко дослідженою в Україні, на відміну від західної гуманітаристики, де маємо цікаві, ґрунтовні праці П’єра Нора, Роже Шартьє, Войцеха Вжосека, Бенедикта Андерсона і багатьох інших. Тому видання колективної монографії науковців Інституту історії України Національної академії наук України (Київ, 2016 р.), яка так і називається — «Історик і влада» (відповідальний редактор — академік Валерій Смолій, творчий керівник проекту — Ірина Колесник, авторський колектив, який працював над книгою, налічує 16 вчених-істориків), є важливим, своєчасним і назрілим кроком.

    Автори монографії “Історик і влада” розглядають розлоге коло питань, дотичних до порушеної проблеми: «“Синдром комунізації” істориків та його живучість у пострадянській українській історіографії» (Ярослав Калакура); проблему політичних генерацій і зміни концепцій, застосовуваних українськими істориками під впливом зміни цих генерацій (Володимир Ващенко); «Небезпеки історичного мислення та соціальні функції історика в сучасному світі» (Леонід Зашкільняк); «Політизована історія»: різні виміри одного поняття» (Віталій Яремчук); «Історія та історики у сучасному медійному просторі України» (Олександр Удод); «Історик, влада, пам’ять: координати семантичного простору» (Алла Киридон)... І це далеко не повний перелік порушених питань.

    12 травня в Переяслав-Хмельницькому державному педагогічному університеті імені Григорія Сковороди відбулася презентація монографії “Історик і влада”. У конференц-залі імені Василя Сухомлинського зібралися студенти, викладачі, науковці, співробітники вищого навчального закладу, — всі, хто цікавиться історією історичної науки, специфікою праці історика. Завітали на презентацію й науковці Інституту історії України Національної академії наук України — доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України Олександр Реєнт, а також науковці, які брали безпосередню участь у роботі над монографією “Історик і влада” — доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник Інституту історії України Ірина Колесник та доктор історичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України Олександр Удод.

    Із вітальним словом до поважного зібрання звернувся ректор університету Віктор Коцур. Він наголосив на тому, що монографія “Історик і влада” — це результат спільних зусиль істориків, котрі професійно досліджують історію та теорію української історичної науки в контексті сучасного наукового пізнання.

    Віктор Петрович вручив Олександру Реєнту звання почесного доктора  Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди. Також очільник вишу нагородив Олександра Удода медаллю Григорія Сковороди.

    Розповідаючи про виникнення ідеї створення монографії “Історик і влада”, професор Ірина Колесник підкреслила: “Поява даної книги є прикметою нашого часу, діагнозом становища вітчизняної соціогуманітаристики в цілому та історичної науки зокрема. В монографії представлений доволі широкий спектр аналітичних спостережень та теоретичних міркувань щодо осмислення пружин і механізмів відносин історика з владою, науки й політики, інтелектуала із владними структурами. Однак головне призначення наведених авторами думок та оцінок знаходиться швидше у площині майбутнього української науки, ніж її минулого, а саме в осмисленні подальших шляхів її розвитку та перспектив функціонування. В умовах глобалізації усіх сфер життя, в тому числі науки, зовсім по-іншому сприймається реальний і символічний сенс стосунків інтелектуала та влади.

    Важливим доробком авторського колективу є висвітлення проблеми “історик-влада” в актуальній науковій ситуації. Нині наука не відчуває прямого ідейного примусу чи адміністративного тиску, майже забуті практики уніфікації і контролю над працею «директивних» вчених. Проте теперішня ситуація в соціогуманітаристиці доволі суперечлива й має серйозні проблеми”.

    Під час свого виступу Ірина Іванівна підкреслила, що монографія “Історик і влада” була створена за дуже короткий відрізок часу — протягом двох-трьох місяців. Також науковець розповіла цікаву історію виникнення ідеї обкладинки книги і зосередила увагу присутніх на інструменталізації історичної науки.

    Про історію та істориків у сучасному медійному просторі України повів мову один із авторів книги, професор Олександр Удод. Науковець проаналізував “цифрову революцію” і функції історика, охарактеризував сучасний медійний простір України, роль історії у сучасному українському медіа-просторі та роль істориків як публічних інтелектуалів. Під час свого виступу він, зокрема, зазначив:“Медійний простір України має нерозвинену інфраструктуру: деякі сегменти зовсім випадають із загальної схеми, а тому знижують можливості популяризації історії. Україна переживає жахливу кризу книговидання: у 2014–2015 рр. видано менше ніж 1 книгу на одного українця, призупинився видрук шкільних підручників. Зменшилась кількість періодичних видань — газет і журналів. Спостерігається засилля дилетантизму в галузі історії у інформаційному просторі, низька видавнича культура, відсутність наукового рецензування і т. д.

     Україну, вітчизняну історію майже не знають за кордоном. Явною є комунікативна ізольованість України від решти світу. В 2011 р. Інститут інноваційних технологій і змісту освіти (м. Київ) здійснив дослідження «Україна у підручниках та інформаційному просторі країн світу». Було узагальнено матеріали 67 українських посольств. Висновок невтішний: світ незнайомий з історією України. Лише в деяких підручниках історії країн-сусідів Україна згадується побіжно у контексті Київської Русі, І і ІІ світових воєн та розпаду СРСР.

    Розширені можливості сучасного інформаційного простору України надають історикам шанс заявити про себе не тільки як знавців минувшини, а й як публічних інтелектуалів. Це фахівці, які мають якісну освіту і спроможні самостійно створювати цікавий культурний продукт. Істориків-інтелектуалів можна умовно поділити на «університетських» і «медіатизованих», тобто на непомітних і присутніх у ЗМІ. Академічні і університетські історики займаються розробкою специфічних і доволі вузькоспеціалізованих тем. Популярною спрощеною розробкою актуальних питань займаються публічні медіатизовані інтелектуали. Інструменти добре апробовані: колонки в ЗМІ, блоги, виступи в ток-шоу та на радіо, робота ведучим на каналі, а також написання та видання популярно написаних книг із доволі провокаційними заголовками (наприклад, Андрій Портнов «Вправи з історією по-українськи», Ярослав Грицак «Життя, смерть та інші неприємності», «Куди рухається світ», Петро Толочко «Україна у вогні євроінтеграції»). Переважаючим жанром праць публічних істориків є історичні або філософські есе. Історики як публічні інтелектуали є своєрідними комунікаторами між світом «високих» ідей та світом масової культури, масової політики, масових медіа. Трибуною для них є умовний масовий простір. Але в українських реаліях, коли немає суспільного договору між інтелектуалами й політиками щодо етичних правил ведення дискусій, у засоби масової інформації, особливо на телебачення, переносяться найогидніші прийоми політичної боротьби — нецензурщина, бійки, образи і т. д. А тому історики, що заслуговують на звання інтелектуала, в телевізійному просторі губляться. Вони часто говорять такою мовою, що не доходить ані до ведучого, ані до співрозмовника, ані до аудиторії. За словами Андрія Портнова, «телеефір перетворює інтелектуала на клоуна»”.

    Присутні на презентації монографії “Історик і влада” науковці університету мали змогу поставити авторам книги питання, які їх цікавили, і отримати на них глибокі та змістовні відповіді. У свою чергу автори подарували примірник книги бібліотеці університету. Наприкінці презентації ректор Віктор Коцур вручив Ірині Колесник сувенір на добру пам’ять про теплу зустріч в нашому вищому навчальному закладі, пообіцявши присутнім, що університет обов’язково придбає достатню кількість примірників книги “Історик і влада” для бібліотеки, аби студенти, викладачі, співробітники закладу, всі охочі кожного дня мали змогу користуватися цією ґрунтовною і цікавою працею.

    У передмові до монографії “Історик і влада” академік Валерій Смолій, зокрема, пише: “Кожен із нас під час навчання, становлення і реалізації себе як фахівця-історика відчував на собі тиск влади: вишкіл учителів, авторитет класиків, вплив офіційної ідеології та політичної кон’юнктури, втручання керівництва, директиви та рекомендації партійно-державних структур чи навчальних установ. Історик і влада — такий собі дволикий Янус, обидва не можуть існувати окремо, самостійно, не впливаючи одне на одного. Влада (державна, ідеологічна, політична) завжди володіла монополією на історію. Вона виступала замовником історичних праць, створювала посади, штат офіційних історіографів задля легітимізації свого існування — сакралізації самого інституту влади, свого звеличення, поклоніння з боку підданих, популяризації власних дій серед широких мас”.

    Розглядаючи найважливіший аспект проблеми, Валерій Смолій зауважує: “У відносинах з істориками влада використовувала різні стратегії — батога і пряника. З одного боку, це ідейний та адміністративний тиск, репресії й страти тих, хто не приймав її вимог і правил гри. З іншого, у зв’язці «історик — влада» не остання роль належить самому історикові. Хоч як це парадоксально звучить, історик у владі є необхідним суб’єктом влади. До його компетенції належить створення політичних програм, обґрунтування геополітичного курсу країни. Проте позиція історика може бути й діаметрально протилежною, як інтелектуал він може перебувати і в опозиції до будь-якої влади чи то політичного режиму”.

    Дійсно, історик має служити не владі, а науковій Істині. І своєму народові. І людству, вселюдському гуманізму. Це — в ідеалі. Чому дуже часто виходить інакше — це пояснює книга “Історик і влада”. Тут є дуже широке поле для роздумів, з огляду на наші українські реалії.

    Переглядів: 107 | Додав: admingy | Рейтинг: 0.0/0
    Copyright MyCorp © 2017
    Безкоштовний хостинг uCoz