Рученьки терпнуть, Злипаються віченьки. Боже чи довго тягти? Це перша пара. Ну, як же не хочеться Ранком на неї іти. Ще й викладач підозріло так дивиться. Видно уже він забув, Те, що колись же Він жив так самісінько, В час як студентом ще був. Все позабув… Адже мучить таблицями, Каже конспекти вести І перед нашими сонними лицями Хоче він щось довести. Так, йому легко! Бо вчора із друзями "Бінго” він не підкоряв, Фільм не дивився і пивом не ласував, Видно, у девять вже спав. А от студенти…Така у них доленька: Сповнена сонних проблем :). Тож перша пара – це гірше неволеньки… Так що ми більше сюди не прийдем.
|