Щороку у четверту суботу листопада в нашій державі та світі вшановують пам’ять жертв голодоморів в Україні. Уже традиційно в Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті імені Григорія Сковороди відбуваються заходи, присвячені Дню пам’яті жертв голодоморів. Студенти і викладачі вишу запалюють поминальні лампадки та свічки за душі невинноубієнних українців, які загинули у ті трагічні роки, вшановують їх світлу пам’ять хвилиною мовчання.

Як розповідають організатори, такі заходи проводяться не тільки, щоб пригадати ті страшні події в історії українського народу, але й для того, щоб пам’ять про них жила в майбутніх поколіннях, щоб виховувати у молодого покоління толерантність та свідомість. Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів в університеті відбувся круглий стіл “Роковини Голодомору — уроки минулого задля майбутнього”, організований Радою музею освіти та історії вишу.

На думку однієї з організаторів круглого столу, завідувачки музею освіти та історії університету Світлани Чернецької, питання Голодомору 1932-1933 років є одним із найтрагічніших в історії країни. Поява останнім часом правдивої й об’єктивної інформації із висвітлення цих трагічних років свідчить, що приспати пильність українського народу, в якого на генетичному рівні закладено інформацію про цю трагедію, не вдасться нікому. “Правда про Голодомор має бути такою, якою вона є”, — підкреслила Світлана Юріївна.

Доповідачі зосередили увагу присутніх на невідомих історичних фактах, пов’язаних із Голодомором 1932-1933 років, у тому числі на проблемі невтручання країн Європи у перебіг тих трагічних подій в Україні. Студенти обговорили також причини і наслідки трьох голодоморів в Україні, висловилися за недопущення подібних трагедій в майбутньому.

«Кожного року без винятку ми вшановуємо пам’ять загиблих у трьох голодоморах в Україні. Це не політична акція, це виховання. Ми маємо пам’ятати свою історію і вшановувати тих, хто поклав свої життя за незалежну Україну. Такі заходи дають нам свідомість того, що ми українці», — сказала Світлана Чернецька по закінченні круглого столу.

У свою чергу бібліотекар університету Наталія Ткачук додала: «Ми живемо в єдиній державі і те, що ми вшановуємо цей день, означає наше розуміння і єднання з іншими українцями. Ми — єдиний народ і трагічні сторінки в історії України — це наш спільний біль… Вшанування їх — наш святий обов’язок, честь і гідність».

Студенти, співробітники та викладачі університету довго й активно дискутували, обговорюючи цю жахливу сторінку в історичній минувшині українського народу.

Людмила Білоусько, старший викладач кафедри педагогіки і методики дошкільної освіти університету:

“Переконана, історія має бути відкритою для всіх. І кожен може мати різні погляди та по-різному трактувати чи оцінювати події минулого. Водночас вважаю неприпустимою політизацію будь-яких, передусім, важких історичних тем. Це спричиняє напругу, роз’єднує людей, суперечить консолідації суспільства, яка так потрібна Україні особливо нині. Сьогодні ми повинні відкинути всі політичні дискусії та бути єдиними. У цей скорботний день нас усіх об’єднує пам’ять про загиблих співвітчизників. Сьогоднішній день має бути поза політикою”.

Віктор Музиченко, слухач відділення післядипломної освіти університету:

“Наше завдання — зберегти пам’ять про все, що відбулося на українській землі. І героїчне, і трагічне. Спільна пам’ять та спільна історія мають об’єднувати нас, робити сильнішими. Це фундамент нашого майбутнього”.

Сергій Науменко, лаборант кафедри математики, інформатики та методики навчання університету:

“Ми сумуємо, але ми відчуваємо і гордість за наш народ. Він зумів вистояти, незважаючи на весь трагізм тієї важкої доби. Ми славимо усіх, хто у часи Голодомору рятував земляків від лютої смерті, часто ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Ми віддаємо данину шани тим, хто не скорився і чинив спротив репресивній політиці”.

Наталія Романенко, бібліограф бібліотеки університету:

“Наш народ не лише вистояв у голодне лихоліття. Спільно з іншими націями світу він переміг у найбільшій в історії людства війні, відбудував зруйновані міста і села. Ми зберегли себе як народ, зберегли свою історію, свою ідентичність. Ми здобули державну незалежність та йдемо сьогодні шляхом творення європейської країни, заможного суспільства”.

Людмила Товма, слухачка відділення післядипломної освіти університету:

“Трагедія Голодомору є важким уроком для України, для всього людства. Страшні події 1932-1933 років продемонстрували, як легко може бути зруйноване життя і як важко воно відроджується на випаленому полі. Україна і сьогодні відчуває на собі наслідки лиха, яке спіткало її у далеких тридцятих”.

Також 22 листопада відбулася жалобна хода від університету до пам’ятника жертвам Голодомору в центрі Переяслава-Хмельницького, організована спільними зусиллями університетської спільноти та громадської молодіжної організації «Моноліт». Біля пам’ятного знака усі помолилися за загиблими і долучились до загальнонаціональної хвилини мовчання. Учасники жалобної ходи поклали до постамента живі квіти та лампадки пам’яті.

До слова, у XX столітті Україна пережила три голодомори: 1921-1923 рр., 1932-1933 рр. і 1946-1947 рр., проте Голодомор 1932-1933 рр. був наймасовішим і найжорстокішим. Розпочався голодомор наприкінці літа 1932-го, свого піку досяг навесні 1933-го і завершився на початку літа. Головною причиною Голодомору історики називають політику тоталітарного сталінського режиму щодо українців. Коли люди голодували, влада не лише не припинила примусове відбирання їжі, навіть не приймала допомогу інших країн, а навпаки — кинула всі сили на те, щоб ізолювати голодні райони. За даними істориків, у 1932-1933 роках жертвами голоду в Україні, за різними оцінками, стали від 4 до 10 млн. людей. Це означає, що в ті трагічні роки Україна не долічилася від 10 до 25 % свого населення, втрачаючи його по 9 588 людей в день, по 399 — на годину, по 6 — щохвилини...

Довідка:

День пам’яті жертв голодоморів запроваджений згідно з Указом Президента України Леоніда Кучми № 1310/98 від 26 листопада 1998 року. Указом Леоніда Кучми № 1181/2000 від 31 жовтня 2000 року встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій». Указом Леоніда Кучми № 797/2004 від 15 липня 2004 року встановлювалася назва «День пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій».

Указом Президента України Віктора Ющенка № 431/2007 від 21 травня 2007 року називається «День пам’яті жертв голодоморів». В Указі сказано: «На підтримку ініціативи громадських організацій, Міністерства культури і мистецтв України, Державного комітету України у справах релігій, Державного комітету телебачення і радіомовлення України постановляю: установити в Україні День пам’яті жертв голодоморів, який відзначати щороку у четверту суботу листопада».

У квітні 2010 року ПАРЄ ухвалила постанову, в якій привітала рішення української влади встановити національний день пам’яті жертв голодоморів та закликала владу інших постраждалих країн встановити аналогічну пам’ятну дату для вшанування жертв режиму.