21 листопада в Переяслав-Хмельницькому педагогічному університеті імені Григорія Сковороди відбулися заходи, присвячені Дню Гідності та Свободи. Університетська спільнота зібралася цього дня в холі центрального корпусу вишу, аби вшанувати світлу пам’ять Героїв Небесної сотні та всіх мужніх патріотів, які загинули під час неоголошеної війни на Сході держави. Учасники заходу хвилиною мовчання віддали шану Героям Небесної Сотні, помолилися і запалили лампадки та свічки пам’яті, подякували тим, хто рік тому проявив небачену відвагу й мужність і повстав проти намагань тодішньої влади зупинити євроінтеграцію, хто сьогодні віддає своє життя, боронячи свободу й гідність України та її народу.

До студентсько-викладацького колективу звернувся ректор Віктор Коцур, який наголосив, що студенти завжди були рушійною силою і закликав молодь бути активною й відповідальною за Україну, брати активну участь у її розбудові. Віктор Петрович висловив впевненість в тому, що спільними зусиллями українці збудують вільну і багату Україну, про яку мріяли наші діди та прадіди. До слів ректора приєднався й керівник соціально-гуманітарного відділу університету Андрій Іващенко. Він висловив переконання, що завдяки нашому спільному патріотизму й згуртованості Україна неодмінно збереже суверенітет і територіальну цілісність, стане по-справжньому демократичною, процвітаючою та європейською.

Участь у заході взяли викладачі, співробітники університету та студенти всіх факультетів. Кожен із них прийшов свідомо, бо кажуть що це їхній обов’язок, право називати себе українцями не тільки на слові, але й на ділі. Під час Революції Гідності багато хто з них стояв пліч-о-пліч на Майдані Незалежності із кращими синами і дочками України, яких сьогодні ми із щемом у грудях називаємо Небесною Сотнею — героями нового часу. Такі героїчні і трагічні сторінки в історії, на думку переяславських студентів, повинні об’єднувати усіх.

Нікого з викладачів та студентів університету не залишили байдужим відео документальної хроніки, які протягом дня транслювалися в холах університету, тим самим повертаючи всіх до буремних подій Революції Гідності. «Душу й тіло ми положим за нашу свободу», — саме з такими словами рік тому виходили на Майдан патріоти, котрим дійсно довелось покласти свою душу й тіло на вівтар свободи своєї держави. Їх смерть стала зламом епохи та точкою неповернення назад. Жоден із нас не має права повертатись то псевдоціностей та норм поведінки, що були до того.

Раніше дуже часто ми зверталися «Слава Україні!» і відповідали «Героям слава!». Сьогодні ці слова набули нового змісту, бо вони підкріплені іменами сучасних Героїв, які стали для кожного з нас взірцем. Героями, які були на передовій… Ці Герої вкарбувалися в нашу пам’ять. Ми повинні пам’ятати і переповідати про їхній подвиг своїм дітям, внукам і правнукам… Наша безмежна вдячність Героям, усім, хто віддав і віддає сьогодні своє життя за краще майбутнє України. Пам’ятаймо, за що вони загинули і за що віддають свої життя сьогодні. Продовжуймо їхні ідеї та починання, щоб жертва кожного з них не була даремною. Герої не вмирають!

Ми вирішили дізнатися в університетської спільноти, що найбільше вразило їх в Революції Гідності, що стало для них головним відкриттям і здобутком Майдану, чим він є особисто для кожного з них.

Світлана Чернецька, завідувачка музею освіти та історії університету:

«Найбільше вразила здатність величезної кількості людей у малесенький проміжок часу відчути одне одного і стати пліч-о-пліч на захист своїх прав та свобод, на захист кожного з нас. Те, наскільки виразно люди відчули свою власну величезну роль і відповідальність за себе й, нарешті, за тих, хто поруч. Те, наскільки добрі і усміхнені виявилися в них при цьому обличчя попри вельми тяжкі обставини. І те, що такій кількості різних людей безмежно цікаво одне з одним.

Майдан таки змінив країну. Створено величезний суспільний капітал — довіри і самоорганізації. Причому довіри і самоорганізації, що виникли буквально на рівному місці, та ще й під міліцейськими кийками. Ще трохи — і люди навчаться творити сталі інституції і захищати себе, поліпшувати своє життєве середовище не лише в часи викликів, а й кожного дня. Люди відчули себе вільними людьми, власне не підзвітними, а тими, кому держава має складати звіт за свої вчинки, перед ким має нести відповідальність. Нарешті виявилося, кожен здатний працювати трохи більше, аби покласти не лише вільну енергію, але й професійні навички у загальний казан. А це означає, що прообраз професійного самоврядування закладений. Вкрай важливим тут є й те, що люди навчилися прозоро скидатися “на Майдан” і не менш прозоро витрачати ці гроші — до копійки. Значить, зможуть і на ліхтарі, і на дороги, і на парки, і на ставки — просто потрібні зміни, які насправді дадуть їм таку можливість».

Ольга Волочай, лаборант Центру Сковородинознавства:

 «Мені подобалася щирість та емоційна краса Майдану. Максимальна віддача, почуття спільності, відповідальність, яку українці не намагалися перекласти ні на кого, окрім себе. Це трошки державне утворення і трошки піонерський табір.

Майдан став уже не процесом — а результатом, добре організованим, продуманим і раціонально розпланованим заповідним місцем. А добре організовані, продумані, раціонально розплановані місця для нашої країни — явище не таке вже й часте, так само, як і самосвідомість, самоконтроль, самодопомога. В ідеалі можна було би захоплювати і захоплювати нові території і поступово зробити Майданом всю країну, бо люди не завжди вміють робити вдома і на роботі те, що на Майдані. Не в сенсі пригощати одне одного гарячим чаєм, співати гімн і трусити плакатами, а в сенсі бути свідомими й відповідальними, вирішувати свої проблеми і проблеми тих, хто поруч, власними руками, не мовчати, коли тебе дурять, давати відсіч, коли на тебе тиснуть, і так далі».

Наталія Романенко, бібліограф університету:

 «Найбільше мене вразили приховані раніше риси нації: самоорганізація і взаємопорука. Жодних “моя хата скраю” — це вже не про нас. Одна журналістка дивувалась у соцмережах: як це люди, які протягом лічених хвилин змогли об’єднатися й відбити штурм, а потім так ефективно розподілити обов’язки, за 22 роки не змогли побудувати дієву державу?! І я розділяю її захоплення. Багато вроджених здібностей міцно спали в українцях аж до початку Революції Гідності. І тепер у багатьох трудягах і селянах розкрились таланти до менеджменту. Це незворотні процеси. Як би там не було, ми вже живемо в іншій країні».

Андрій Литвин, аспірант університету:

«Майдан, на мою думку, став лабораторією суспільної згоди. Люди різних поглядів і переконань, як з’ясувалося, можуть об’єднатись у боротьбі зі спільним ворогом. Він, безперечно, сильно змінив країну, бо вона вже більше ніколи не стане іншою — пасивною і боязкою. Майдан зібрав у кулак єдину волю протесту. Це духовний акт європейського народу, який більше ніколи не буде рабом. Цього не хоче зрозуміти і ніколи не зрозуміє путінська Росія. Ми — інша цивілізація. Цивілізація солідарних і вільних людей. Ось моє головне відкриття Майдану».

Сергій Науменко, лаборант кафедри математики, інформатики та методики навчання:

 «Напередодні Революції Гідності здавалося, що метастази зневіри і апатії пронизали все суспільне тіло й повільне сповзання в гіркі реалії неминуче. І раптом, буквально в один день, все кардинально змінилось. Гiркий цинізм і розчарування змінились натхненням. Слова “гідність”, “солідарність”, “воля”, “взаємоповага” наповнились реальним змiстом. Люди щодня демонструють ці якості. Зовні перебуваючи в летаргії — суспільство продовжувало еволюціонувати. Результатом глибинної трансформації стала абсолютно нова якість Майдану 2014 року. Люди перестали сліпо довіряти політикам; популізм як інструмент маніпуляції мав набагато менше шансів у порівнянні з 2004-им .

Майдан змінив країну. Люди повірили в свої сили. Майдан володів потужним психотерапевтичним ефектом: позбавляв від особистих і колективних фобій.

Майдан розкрив нові прекрасні якості моїх друзів і познайомив з чудовими людьми. Головне відкриття i здобуток Майдану — здатність людей об’єднуватися перед спільною загрозою. Хтось справедливо відмітив, що старе українське гасло “моя хата з краю” тепер можна продовжити так: “Моя хата зкраю: я зустрічаю ворога першим”».

Андрій Гончаренко, гість університету із м. Охтирка (Сумщина):

«Майдан змінив нас усіх. Навчив нас довірі, співпраці та порозумінню. Ми стали менш цинічними, навіть трохи романтичними. Навчилися щиріше дарувати і так само дякувати. Стало менше хамства, більше турботи, і навіть вулиці, здається, стали чистішими.

Ці надбання, можливо, є найважливішим наслідком Майдану. Адже події листопада 2013 — лютого 2014 року названо саме Революцією гідності — тобто, в першу чергу революцією свідомості, а не економічних відносин чи політичної системи.

Нам треба берегти надбання Майдану — слабкі, тонкі й прозорі. Вони схожі на молоді паростки, про які потрібно турбуватися. Нам треба доглядати наш сад».

Павло Пантелеєнко, слухач відділення післядипломної освіти:

«Безумовно, Майдан змінив країну. Змінив передусім душі наших громадян. Вони забули про свою німоту і стали єдиним, великим, різноманітним, проте монолітним організмом. За місяць у суспільстві відбулись кардинальні зміни, з’явилась солідарність, взаємоповага і головне — забулося “моя хата зкраю”.

Я побачив на власні очі той народ, з яким я хочу жити у цій країні. Це, безумовно, перемога, адже раніше я не уявляв такої есенції. Важливо, щоб кожен громадянин нашої держави побував там і відчув цей стан — коли ти є частиною чогось великого. Майдан переміг. І якщо сьогодні ми й надалі будемо боротися за свою свободу — то точно будуть і нові результати, і нові перемоги».

Віктор Сокол, фотограф університету:

«Майдан обов’язково змінить геополітичну карту пострадянського простору. Він увійде в історію як приклад того, на що здатен народ, коли його довести до відчаю, поставити на коліна та підняти руку на його дочок і синів... Увійде як зразок самоорганізованості та народоправства. Без політиків і чужоземної допомоги люди звели цілу “січ” у серці Києва. Вона — прототип майбутньої європейської України, де закон — єдиний для всіх, де важливі рішення ухвалює народ, а не кілька олігархів, де можна знайти правду, а серце сповнює гордість за те, що ти — українець. Тут панують порядок, взаємодопомога, взаємоповага, і кожен чітко відповідає за свою ланку роботи, бо від кожного залежить перемога та міцність держави. І такі “січі” нині діють у кожному обласному, районному центрі... Українці самостійно наводять лад у своїх містах, містечках, селах.

Майдан змінив свідомість людей. Більше того — на сторожі совісті кожного українця долею випадку поставив хлопців із Небесної Сотні. Вони віддали свої життя за те, щоб ми отримали шанс жити в іншій країні. Хочеться вірити, що їхні жертви не були марними».

Віктор Музиченко, магістрант відділення післядипломної освіти:

«Час показав, що все було зроблено правильно. І жертви немарні. І жорстокість ворога, його імперські апетити та амбіції — свідоцтво того, що вони б ніколи не залишили нас у спокої, не відібравши останній клаптик землі. А це означає, що ми — є. І з нами треба рахуватися. Адже саме ми змусили Бога розімкнути долоню й поглянути на світ прискіпливо і уважно. І поглянути на себе — не в темряві, а — на світлі. І це світло — Майдан. Він змінив увесь світ. Майдан змінив і нас усіх. Ми побачили себе так чітко і так ясно, як не бачили ніколи досі».

Алла Яковенко, головний бібліограф університету:

«Я хочу, щоб Україна була Європою, як Польща, Франція, Данія, Австрія, Голландія. І я бачу підстави для цього. Я вірю в нову українську молодь. Нехай живе нова Україна — європейська країна з новою владою і новою долею! Майдан змінив країну: люди відчули себе вільними, добрими і сильними. У мене особисто зникло відчуття страху, натомість з’явилося відчуття віри в наших людей, поваги до них, і, відповідно, з’явилася надія! Зрозуміло, що до позитивного для України фіналу цієї історії ще треба багато чого зробити, і випробовування тільки почалися. Та з таким народом — шанс стати вільними громадянами є дуже великим! Тож, дорогі українці, тримаймось!».