.

29 вересня минуло 170 років від дня народження видатного українського драматурга, актора, режисера, театрального діяча Івана Карпенка-Карого. Справжнє його ім’я — Іван Карпович Тобілевич (псевдонім «Карпенко-Карий» поєднує в собі ім’я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п’єси Т. Шевченка «Назар Стодоля»).

Івана Карпенко-Карий найповніше реалізував себе у жанрі комедії, яка завдяки своєрідній індивідуальній творчій манері драматурга стала самобутнім явищем в історії української.

Його п’єси «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн» є класикою світової драматургії і неперевершеним взірцем для наступних поколінь комедіографів.

Ювілей корифея українського побутового театру не залишився поза увагою викладачів кафедри української та зарубіжної літератури і методики викладання філологічного факультету ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди». Разом зі студентами 2, 3 та 4 курсів вони побували на виставі «Хазяїн» за мотивами однойменної п’єси Івана Карпенка-Карого в Національному академічному драматичному театрі імені Івана Франка.

П'єса І. Карпенка-Карого «Хазяїн» – соціально-сатирична комедія нового типу. Головний герой – людина праці, трудівник, який, однак, одержимий жадобою збагачення. Сам автор про цю п’єсу свого часу сказав: «Комедія ця дуже серйозна, і я боюся, що буде скучна для публіки, котра від комедії жде тільки сміху. «Хазяїн» – зла сатира на чоловічу любов до стяжання, без жодної іншої мети».

Викладачів кафедри української та зарубіжної літератури і методики викладання та студентів філологічного факультету вразила гра акторів, їхня інтерпретація образів персонажів комедії Івана Карпенка-Карого.

Так, студентка групи У-21 Ольга Гавриловська повідомила: «П’єса «Хазяїн» мене дуже вразила. Актори зуміли майстерно зобразити всі емоції і почуття, тогочасне суспільство. Навіть зараз вона є актуальною в нашому суспільстві і не лишає байдужими глядачів. Мені дуже сподобалося все. Хочеться побачити й інші п’єси за участю цих акторів.

Крім того, цікаво було переглянути виставу за твором, який ми вивчаємо в університеті. Так набагато цікавіше його сприймати.»

Юлія Міркушева з групи У-31 розповідала: «Мої очікування не були марними. Споглядаючи виставу, я ніби провалилася в часову яму на час подій на сцені. Це неймовірно.

Я передивилася велику кількість фільмів, які ніколи не затягували мене у ви подій так, як вистава в театрі. Адже переді мною відбувалося життя, а не гра; чуже життя, яке дихало мені в обличчя так, ніби я могла доторкнутися. Неймовірні подорожі в часу – саме так я б назвала перегляди вистав у театрі.»

Студентка групи У-31 Ольга Литвинчук у театрі була вперше. Запевняє, що розчарованою не була: «З першої секунди п’єси я не могла відірвати очей від сцени. Це було щось неймовірно. Гра, жест, мова акторів надзвичайно цікава, жива, природна. Складалося враження, що це не гра на сцені, а звичайна життєва ситуація, і я стала свідком трагічної історії цієї родини.

Вистава закінчилася так швидко, що мені захотілося ще раз її подивитися. Тому я з великим задоволенням буду надалі відвідувати театр.»

Тетяна Панченко,

викладач кафедри української та зарубіжної літератури

і методики викладання філологічного факультету

ДВНЗ «ПХДПУ ім. Г. Сковороди»

     Ольга Науменко,

      фахівець редакційно-видавничого відділу університету